Від нітриту амілу в медицині XIX століття до сучасного застосування в ароматерапії та субкультурних практиках — простежуємо еволюцію речовини, що змінила уявлення про фармакологію і тілесні відчуття. 
Історія появи попперсів: від медичного відкриття до культурного феномена
Попперси, відомі також як алкілнітрити, мають багату історію, що почалася у XIX столітті. У 1844 році французький хімік Антуан Жером Баллар уперше синтезував нітрит амілу. Однак широке медичне застосування ця речовина отримала завдяки шотландському лікарю серу Томасу Лодеру Брентону, який у 1867 році почав використовувати її для лікування стенокардії. Брентон ґрунтувався на дослідженнях Артура Гамгі та Бенджаміна Ворда Річардсона, припустивши, що нітрит амілу здатен розширювати коронарні артерії, покращуючи кровообіг і полегшуючи біль при стенокардії.
Цікаво, що спочатку нітрит амілу продавався в скляних ампулах, які при відкритті видавали характерне клацання — звідси й походить сленгова назва «попперси». Згодом було виявлено, що ці речовини викликають короткочасне відчуття ейфорії та розслаблення гладкої мускулатури, що й привело до їхнього використання як рекреаційного засобу.
У 1960-х роках попперси почали асоціюватися з гей-культурою та сексуальним визволенням. Їхня здатність посилювати сексуальні відчуття зробила їх популярними в клубному середовищі Нью-Йорка та Лондона. З часом попперси почали використовувати не лише в гей-спільноті, а й серед ширшої аудиторії, яка шукає нові відчуття.
Сьогодні попперси виробляють на основі різних нітритів: аміл-, бутил-, ізопропілнітритів. Сучасні бренди, як-от Stellar Rush Poppers, використовують очищені формули — наприклад, UltraAmil і UltraButyl — що дозволяє зменшити токсичне навантаження і позбутися неприємного запаху. Деякі варіанти майже повністю позбавлені аромату, що особливо цінують користувачі, чутливі до запахів.
Правовий статус попперсів варіюється в різних країнах. У деяких регіонах їх продають вільно, в інших — заборонені або обмежені у використанні. Наприклад, у США амілнітрит був затверджений як безрецептурний препарат у 1960 році, але вже в 1969 році знову став відпускатися лише за рецептом через зростання рекреаційного вжитку.
Таким чином, шлях попперсів від медичного препарату до культурного феномена відображає складну взаємодію науки, медицини та суспільства. Їхня історія — це приклад того, як речовина, спочатку створена для лікування, може стати частиною культурного й соціального життя.