Як приймати попперс? Коли вдихається ця речовина, вона робить лише одну річ: а саме, розслаблює гладкі м’язи. Гладкі м’язи — це ті, що оточують кровоносні судини тіла. Коли вони розслабляються, знижується тиск, судини мають заповнитися більшою кількістю крові, що пришвидшує роботу серця.
В результаті, збільшення кровотоку дає більшості людей безліч посилених відчуттів, найвідоміше — запаморочливе відчуття, наближене до стану невагомості, посилене дотик і смак, а у випадку сексуальної активності — справжній приплив енергії, через який здається, що оргазм значно розширений за своєю тривалістю.
Ці ефекти тривають приблизно 3–10 хвилин, що означає, що ті, хто використовує його під час статевого акту кілька разів, збільшують і тривалість самого статевого акту.
Як зберігати попперс?
Зберігати попперс потрібно у захищеному від світла місці за температури не вище 10°C. Після того як Ви дістали флакон з холодильника, необхідно зачекати деякий час, поки він нагріється до температури навколишнього середовища. Адже речовина всередині випаровується за кімнатної температури.
У жодному разі не намагайтеся нагрівати флакон чи його вміст — це може призвести до займання (не використовувати у випарниках та Vape-системах). Система контролю ароматизації, розроблена нашою компанією, забезпечує високий ступінь очищення. Завдяки їй розкладання попперсу через взаємодію з вологим середовищем або прямим сонячним світлом стає мінімальним. І до кінця використання флакона потужність попперсу така ж, як і коли Ви відкрили його вперше.
До того ж, відсутній неприємний запах, який попперс абсорбує із зовнішнього середовища.
Пари попперсу можна вдихати, поставивши флакон неподалік від себе, так і безпосередньо. В останньому випадку ефект буде більш вираженим. Якщо Ви захочете наповнити невелике приміщення, пам’ятайте, що повний флакон 10 мл випаровується в середньому за 1,5–2 години.
Однак цей процес можна прискорити, збільшивши площу випаровування. Або просто вилити вміст у керамічний чи скляний посуд. В останньому випадку Ви маєте бути дуже обережними із запальничками чи сигаретами. Також підсилити дію нашої продукції та убезпечити себе від ризику розлити попперс можна за допомогою маски для попперсу.
Протипоказання
- Не використовувати у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.
- Не застосовувати разом з іншими секс-стимуляторами (Віагра, Сіаліс) — це може призвести до смерті.
- Не приймати людям з анемією, глаукомою, поганим станом серця або під час вагітності, а також за захворювань, пов’язаних із тиском.
- При контакті зі шкірою з’являється подразнення, а за тривалішого впливу — опік (рясно промити водою — на місце дотику пов’язку з левомеколем, міняти 2 р/д протягом 3–5 днів; на місця почервоніння — акридерм крем 2 р/д протягом 2–3 днів).
- У жодному разі не можна допускати контакту речовини зі слизовими оболонками.
- Вживання всередину спричиняє метгемоглобінемію, ціаноз, гіпоксію, розлади ШКТ, блювання, головний біль, запаморочення, артеріальну гіпотензію, дихальну недостатність і зрештою кому. Необхідно терміново викликати блювання, зробити промивання шлунка та дати чистий кисень.
Опис форми випуску
Прозора, жовтувата, легкорухлива, летка, легкозаймиста рідина з фруктовим запахом. Випускається у флаконах 10 мл, 15 мл та 30 мл.
Фармакологічна дія
Фармакологічна дія — вазодилатуюча, детоксикуюча.
Фармакодинаміка
Вазодилатуючий засіб. Активує гуанілатциклазу, підвищує вміст цГМФ у стінці судин, розслаблює гладку мускулатуру і знижує тонус судин.
Центральний вазодилатуючий ефект зумовлений пригніченням судинно-рухового центру. Розширює периферичні, особливо коронарні та мозкові судини, знижує потребу міокарда в кисні, покращує коронарний кровообіг. Утворює в крові метгемоглобін, що зв’язує іон CN, внаслідок чого утворюється нетоксичний ціанметгемоглобін і попереджається ураження тканинних дихальних ферментів при отруєнні синильною кислотою чи її солями. Вазодилатуючий ефект починається через 30–60 с, досягає максимуму через 1–2 хв, триває 3–5 хв (іноді — до 10 хв).
Фармакокінетика
Після інгаляцій повністю адсорбується в легеневих альвеолах. Швидко метаболізується в печінці. Виводиться нирками (приблизно 33%).